Горіло небо на війну
Грішні ділили землю святу
Півнеба палало, святії ридали
Мертві живих уже проклинали
Живі лише споглядали,
Що творять самі й не знали
Не відають сліпці, що творять
Мертві й ті не сплять
Страх Землю святу наповняє
Гріх в землю людомавп всіх вганяє
Одне одного давно не чують
Так язиками договорились
Так не своїм вони долілились.
Били яйце райце, били,
Одне в одного заводи та землі судили
Яйце взяло й покотилось
Та від побачего само і розбилось
Небо палає, біду сповіщає
Смертні не чують, смертні сліпі
Смертні завжди в ворожді
Орди не хмар , не монгол й не татар
Орди машин в бій за бензин
В бій мертві йдуть, живі проклинають
До помстви весь світ вони призивають
А небо палає, плаче дощами.
Вітром хоче це зупити.
Все, що живе - захистити,
Всі на Землі хочуть жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2022
автор: oreol