В невідомості пізнаю майбуття
В майбутті пізнаю невідомість
Ніби голосом ніжним звучить
Баламутить мою підсвідомість
Де-не-де майорить горизонт
Місяць білою плямою мліє
Зорі іскри на небі кують
Омивається світлом подвір'я
Чи буває щоб сонце вікно
пробивало до останньої шибки?
Щоб від ревнощів вітер ревів
і страждали митці за помилки?
Я так довго і нудно шукав
В закуточках своєї нагоди
Я так швидко і нишпорки взяв
Все що міг від своєї природи
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944806
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2022
автор: Омут