Кожна поезія має свій поштовх. Спостерігаючи, що відбувається в Україні під час війни з Росією, була вражена тим, що не дивлячись ні на що, українки народжували діток часто навіть в екстремальних умовах.
Лягає осінь інеєм у коси,
Вагою літ на плечі теж лягла…
Сьогодні небо в нас не купоросить –
Війна його геть димом затягла…
Горять будівлі. Люди – у підвалах.
Тривогою упився звук сирен.
Усюди вулиці у цегляних завалах:
Нечиста сила із Росії пре…
Здається, рух життєвий зупинився
І опустивсь на землю судний день…
Та раптом… крик: синочок народився,
Немов промінчик сонця для людей.
Сердець торкнувсь тонкий дитячий голос,
Забули всі про прикрощі, війну,
Адже зміцнів то чийсь родинний колос.
Дай, Боже, щоб він виріс – не зігнувсь!
В народі кажуть, смерть не жде години,
І з'ява в світ свій обирає час,
А те хлоп'я – чийсь паросток родини,
Він щойно шлях земний свій розпочав.
8.03.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2022
автор: Ганна Верес