Тримай мене, тримай,
Здається, я не встою,
Саму не полишай
З жахливою бідою.
Тримай мене, прошу,
Бо сили я втрачаю,
Я падаю в пітьму,
Як вижити, не знаю.
Тримай, не відпускай
Мої затерплі руки,
Ось-ось за небокрай
Полину через муку.
***
Ти постривай, не йди,
Я поруч, я - з тобою!
Ти сили віднайди,
Я ж захищу без зброї.
Ти постривай, не час
Іще нам розлучатись,
Нове життя якраз
Почали ми складати.
Ти постривай, держу
Твої холодні руки,
Що не сказав, скажу,
Тож маєш далі жити!
***
На тебе я погляну
Крізь небесні кручі,
Хай очі і примружу,
Та за слізьми не бачу.
До тебе прокричу,
Слова ті вкраде вітер:
Я так тебе люблю,
Більш за все на світі!
Для тебе лиш жила.
Але у мить минулу
Здолати не змогла
Смерть оту зухвалу.
***
Тепер, коли пішла,
То треба якось жити,
А навкруги імла,
І світла мало світу.
Тепер, коли біда,
Де відшукати сили?
Ще й горе, як та вода,
Здійма болючі хвилі.
Тепер щодня горюю.
Як нічого втрачати,
Себе не пошкодую
Задля відплати.
***
Колись вона
Покинула цей світ,
Бо клятая війна
Збивала гарний цвіт.
Колись і він
Полишив світ оцей,
Бо зупиняли гін
Диявольський тіней.
Колись вони
Зустрінуться удруге:
Й, здолавши перепони,
Забудуть свою тугу.
10.04.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2022
автор: Яніта Владович