Хочеться спокою, ранку й духмяної кави,
Кумкання жаб і спокійного плину подій.
Хочеться пити повільними міні-ковтками,
А не бігцем, поки чуєш під Києвом бій.
Хочу сидіти на березі тихої річки,
Чути як мама сміється і бачити цвіт
Тої калини, що виросла біля порічки,
Спостерігати зозулі чудної політ.
Та замість того, живеш у постійній тривозі,
Бо у сусіда московського вирвало дах.
Бачиш як нелюд на рідному серцю порозі,
Злочин вчиняє, бо виріс в країні невдах.
І невтямки цьому «звіру», що ми — українці,
З роду невтомних, жагучих до волі людей.
В кожному пагоні, в кожній блискучій росинці
Бачимо Бога, та вмієм колоти свиней.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Лада Квіткова