Як тільки ми сьогодні росіян не нарікаємо:
рашисти, нелюди і орки, дикі варвари…
Це відображення того, що всі ми відчуваємо,
бо ворог наш у яв приніс людські кошмари.
Проте яким ім’ям країну цю не називай,
дивись на неї в профіль, чи дивись в анфас,
незмінна істина: росія — то загарбний край.
Та вірю, невдовзі поламає зуби вона об нас.
Народів наших сутніть не змінили і віки
(від пращурів нащадкам вона передається):
Київська наша Русь, Просвіта, вільні козаки;
росія ж, як і завше, марно із болота пнеться.
Бо якір для росії - її підступність, ницість,
лукава посмішка, яка ховає заміри брехливі.
Якщо хапать багато, то можна й подавиться.
А вона знов і знов хапає. Бо не відчуває міри!
P.s.
Продовжуймо шукати імена та рими влучні,
це наша спроба злість і тугу вигнати з душі.
Та у житті нам треба розуміти, що зло сучасне
має своє ім'я, і воно зветься росіяни та росія.
10.04.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Яніта Владович