Розцілує весна рвані спалені крони дерев,
Вкриє шовком степи, а лани залатає велюром.
Півник сонце покличе, зібравши до купи гарем.
З лошачка щастя пре, ой не скоро навчиться алюру.
Ще природа не згладила рани потої війни.
В балці з ями від бомби корови у спеку п’ють воду.
Знову рветься земля, линуть душі у вічність весни
За майбутнього радість, за сміх, за незламність породи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Пісаренчиха