В них немає нічого святого, немає ідеї.
І вбивають рашисти - щоб крихти зі столу згребсти,
Бо живуть мабуть гірше, ніж ті африканські пігмеї.
Через те вони й мріють зі світу Вкраїну звести.
Тому й заздрять, бо - злидні й раби, безкультурні потвори.
Україна здається їм райським шматком на землі.
Тому й ллють вони в рай свою ненависть, сіючи горе,
Та не знають, що раю ніколи не бути в імлі.
Бо імла - це російська суттєвість. Їх варварська дикість
Україні чужа. Вже давно у них різні шляхи.
В України до злиднів і вбивць - тільки жаль і огидність,
І спокутувать довго орді перед Богом гріхи.
Може він і простить їм. Колись. Бо на все його воля...
Та не ті, хто дітей схоронив, під холодні хрести!..
Україні - цвісти!.. А Росія сама собі долю
Вже обрала, коли підпалила останні мости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Елена Марс