Кривавий ґрунт скропили сльози,
Холодний піт, немов роса.
Такі страшні метаморфози,
Де батько жив, пройшла гроза.
Скипіло дуло автомата,
В бентежне серце в’їлась сіль.
Десь тут була батьківська хата,
Тепер димить ворожа гниль.
Бузковий цвіт спадає тихо,
Стяг розвіває вітерець…
Вцілів солдат — минає лихо,
На милість нам, на чортів грець.
Заплющ козак невтомні очі,
Весна прийшла під неба гнів…
Згадай на мить любов дівочу
Ту колискову з ніжних слів.
Встояв Ірпінь — стоїть Гостомель…
Все відбудуєм, так і знай!
Шануймо тих, хто нас боронить,
Хто захищає рідний край!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Олег Крушельницький