замість облич -
самі овали,
пусті у безлічі нулі.
поміж руїн -
сміття, завали,
пакунки, верчики, кулі.
в повітрі хімія отрутна.
на спалах -
іскри від кресал.
і сонця сяяння в незбутнє,
в заобрій... -
зайчики дзеркал.
дротів із вітами сплетіння
крізь сиве тління у жахи.
блуканням тіні в тінях ліні
на стіни биті
і дахи.
співучий птах весняних значень -
механізований муляж.
і хмари... -
янголами наче
в тумані,
таненням міраж.
страшні сирени в канонаду,
дурнопанічна суєта.
в цей день весна
ходою в ляду -
вона не вчасна і...
не та.
усюди,
скрізь
москаль-катюга -
в його очах
страшна розгуба,
звіриний
дикий переляк -
з уралу є наказ бандюги
(бо дай навіки щоб закляк!) -
наказ на знищення народу,
державу -
прахом взагалі!
...ряди орди...
...мокша гидотна...
...насмерть
зомбовані
нулі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Ем Скитаній