[b][i][color="#0633ba"]Мружить очі за віконцем зранена весна,
Хтось і десь радіє сонцю, а у нас...війна.
А у нас звучать сирени, сповіщають страх
І горить вогонь гієни у людських очах.
Пригортає міцно мати донечку свою,
Бо пекельно б"ють гармати край села в бою.
Не щадить проклятий ворог навіть і дітей,
Дзвони світу б"ють на сполох від орди ідей.[/color]
[color="#d9a509"]О, Всевишній, наш спаситель,нам свій захист дай!
Адже бачиш, як гнобитетель сплюндрував наш край.
Зруйнував міста і села, душі і серця,
Але воля лиш зміцніла в кожного бійця.
Вистеляє собі ложе квітень в лоні трав.
-Україна переможе!!,- сам Господь сказав.
Майорітимуть галяви, зацвітуть сади.
Наш народ достойний Слави! Слави назавжди[/color]![/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2022
автор: Любов Іванова