Перше кохання скромне й дуже ніжне,
І боячись образити жіночі почуття,
Ловлю себе на думці чомусь грішній,
Де поцілунки й пестощі до забуття.
Розкрилося воно як на світанку квіти,
І зацвіло й заграло розмаїттям трав.
Ми бавились й сміялись наче діти
І нам на павутинці травень грав.
Замріяні дівочі очі,
Юнацькі із пушком вуста,
Духмяні трави, хтиві теплі ночі,
Гомін цикад і кришталевий стан.
Думки одні і зплетені долоні,
Прогулянки до першої зорі.
Дивилися у слід березі сонні
І заздрили вчорашній дітворі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2022
автор: Атос