Ця зрада жила в серці України –
У мерськім кріслі грілася роки –
Їй не боліли ані міст руїни,
Ні рашею убиті вояки.
Ім’я Мамай, легендами повите,
Дійшло через мереживо віків.
Як міг над пам’яттю козацькою глумитись
Цей горе-правнук гордих козаків!
Як же хотіла праведна Полтава,
Аби її очолив патріот –
Не відала, що їй життя отравить
Той, хто не любить ані свій народ,
Ні землю ту, котра його зростила,
Ні місто, що довірило мандат.
Усі хотіли бачить в ньому сина,
А він і гідність вирішив продать.
З ним – сумнозвісний Кива денщикує:
З Москви оплату справно доставляв…
Чи СБУ їм розум полікує,
Що рідна лиш одна бува земля?
3.04.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945151
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2022
автор: Ганна Верес