Бомблять Україну, щоночі бомблять
Житомир і Луцьк, і Київ.
Не жаль їм ні молоді, ані малят,
Не дивляться й на роки їх.
Прислухайся, світе, й Чернігів бомблять.
Втомився народ тікати.
Палають будівлі, трясеться земля –
То «брат старший» став нам катом.
Останні розтанули сумніви в нас
Про «братство» оте фальшиве,
Тому й запалав постмайданний Донбас.
Вже долі горять – не шини.
Прислухайся, світе, як плаче дитя –
Воно прожило годину.
Чому дозволяєш забрати життя –
Кладеш його в домовину?
Прислухайся, світе, чи ти вже оглух,
Про плач той не хочеш знати?
Чи також московському служиш орлу,
А може, продавсь за злато?
На вбивць, казнокрадів чека ешафот
Й на їхніх поплічників ницих.
Дух величі має наш гордий народ,
Що вміє в борні рідниться.
14.03.2022
Ганна Верес (Демиденко)..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2022
автор: Ганна Верес