Минулого подих - вітер..
Така, як раніш, трава..
Це ти, милий білий світе?
Ти маєш страшні дива..
Все зовсім не так, як треба..
Як в царстві кривих дзеркал..
Це ти, моє давнє небо?
Хто жахом тебе проткав?
Скрізь темно. Ні блиску щастя..
В очах – тільки біль німий
Це ти, весно? Так невчасно..
І співу нема..Лиш вий..
На сно́пи дзеркальних ска́лок
Розбилися спектри літ …
От наче було замало
Старих, таких рідних бід ..
Годинник все хибить часом –
Хтось в нього насипав прах..
Старі покриваю штрафи
За мрії.. Платіжка – страх..
Минулого мутну хвилю
Насу́хо всота́в пісок…
Усе , що колись любила,
Злетіло у крик тривог
Крізь сурми і барабани
І луни сирен у ніч..
У ві́дствітку – голограма -
Найгірше з моїх облич..
Життя і війна - у герці
В недобрий цей рік і день ..
І стогони в скронях й серці
Від моторошних гостей -
Думок.., що вона - навічно -
Остання, от ця війна…
І світ мій кудись ( на цвинтар ?)
Несе у рядні весна..
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2022
автор: Irкina