Після стількох років війни
Хочеш спочити..., але нема коли,
Треба йти поміж люди сповідувать Слово,
Збирайся в дорогу...
І от іду... й прокльони ллють,
У спину плюють й позаочі говорять...
І ноша твоя важка,
Під дишло б’ють чорнороті...
Ударом палиці в лице збивають з ніг,
І я навпомацки шукаю тих,
Кого не зрікся ще...
Не оминай мене тяжкая доля,
З тобою повінчали нас,
З тобою йти до Бога,
А в нього - одне й те саме...
Боже..., прости їм за гріхи,
Що скоїли вони в нікчемності своїй...
Холодний піт по скроням стікає вниз,
Наповнюючи сіль землі до урожаю,
Гризу землю зголоднілими зубами,
Витираючи солоний сік сльозами аж до хрипоти...
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2022
автор: Олекса Доброгорський