«Після стількох років війни»

Після  стількох  років  війни  
Хочеш  спочити...,  але  нема  коли,
Треба  йти  поміж  люди  сповідувать  Слово,
Збирайся  в  дорогу...

І  от  іду...  й  прокльони  ллють,
У  спину  плюють  й  позаочі  говорять...
І  ноша  твоя  важка,
Під  дишло  б’ють  чорнороті...

Ударом  палиці  в  лице  збивають  з  ніг,
І  я  навпомацки  шукаю  тих,
Кого  не  зрікся  ще...

Не  оминай  мене  тяжкая  доля,  
З  тобою  повінчали  нас,
З  тобою  йти  до  Бога,
А  в  нього  -  одне  й  те  саме...

Боже...,  прости  їм  за  гріхи,
Що  скоїли  вони  в  нікчемності  своїй...

Холодний  піт  по  скроням  стікає  вниз,
Наповнюючи  сіль  землі  до  урожаю,
Гризу  землю  зголоднілими  зубами,
Витираючи  солоний  сік  сльозами  аж  до  хрипоти...

2014

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2022
автор: Олекса Доброгорський