Хвилина мовчання – як цвях в домовину,
Лише констатація – зникло життя,
Не вміститься біль у щоденну хвилину,
Як спогад з сльозами про мирне буття.
Глухі, монотонні, статичні удари,
Бо стихли синхрони убитих сердець,
Безвихідь від дикої злої отари,
Що знищила мир… хай же буде їй грець!
Не вернуться діти, й дорослі з завалів,
Розстріляні знову не стануть живі,
Уже не поїдуть з розбитих вокзалів,
Бо вільна країна втонула в крові.
Залишиться слава про мужніх героїв,
І пам’ять про тих, хто так мало прожив,
Безмежна ненависть до тих – хто накоїв
Кривавих, безжальних, загарбницьких жнив.
Хвилина мовчання – всі душі до неба,
Летять, перед Богом щоб впасти до ніг,
А потім, (бо стала вагома потреба),
Створити країні міцний оберіг.
Щоб всі підняли свої ангельські крила,
Й наш край захистили від бомб наяву,
Аби Перемога прийшла справедлива,
Й скоріш відновить Україну нову.
20.04.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2022
автор: Інна Рубан-Оленіч