Моя країна – справжня героїня:
грудьми підперла світ і мир увесь,
воює, попри рани і руїни,
аби під мирним небом зрів овес,
щоб в полі колосилася пшениця,
щоб в мами під грудьми міцнів малюк,
спиняє і стинає плем'я нице,
я ж, син її, за неї лиш молюсь.
За лицарів її, що плоть від плоті,
всотали в себе весь її талан.
Тому їх вражим ордам не збороти.
Не варто хвилюватися тилам,
коли несамовитий рев сирени
повітря протинає, наче спис.
І хоч гарматна сила орд – силенна,
наш край гарматним м'ясом причастивсь.
А тил стоїть за лицарів горою.
За них земля і небо, дух і плоть.
Тому мій край, а з ним – його героїв
нікому і нізащо не збороть!
© Сашко Обрій.
18.04.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2022
автор: Олександр Обрій