Всміхнімось світові! В собі несім
ту Радість, яку він щедро дарує.
Хоч цвіт наш біля кожної з руїн...
і плач жінок й дітей давно він чує.
Не треба нам соромитися й сліз,
в наших серденьках Милосердя зерна.
Багато так розсіялось навкруг
колючок гострих з колючого терна.
Ми не єдині... бачить увесь світ,
як зло лихе і хиже розгулялось.
Та всі разом здолаємо його,
недовго панувати злу зосталось.
Проявиться у всій своїй красі
і Щастя, й Ніжність, і Любов, і Ласка.
Зробімо все, щоб діточки малі
повірили, що Правдою є казка.
В казці Добро вміє здолати зло,
хоч часом непереливки буває.
То ж даймо дітям жити на Землі,
де Мир панує й Добро силу має.
Для цього сам Син Божий на хресті
розп'ятий був, коли Земля вся квітла.
ВОСКРЕС... щоб Істина жила,
щоб всі повірили у Перемогу світла.
Не буде місця мороку і тьмі,
ллє світло сонце завжди після ночі.
... і буде Син, і буде Мати,
і будуть Люди на Землі...
Повірмо всі у ці слова Пророчі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2022
автор: Надія Башинська