Покажи, на що ти здатний –
Навички, знання, уміння,
Щоб настав час благодатний
Золотого просвітління.
Не ховай їх ненастанно
І ніколи не соромся,
А упевнено й старанно
З ними добре познайомся.
Розпізнай же їхню сутність,
Джерело й мету високу,
Їхню чисту самобутність
І життєву роль глибоку.
Без страху, розумно, вчасно
Навчись ними керувати,
Щоб вони завжди прекрасно
У пригоді вміли стати.
Їх ніколи не відштовхуй,
Мов нездійснену надію,
А невпинно лиш викохуй,
Мов свою останню мрію.
Адже те, що нам дається
Ще з дитинства в світі цьому,
У життя втілить вдається
Лиш на практиці у ньому.
Варто завжди пам’ятати –
Без зерна немає плоду.
Тож потрібно лиш почати
Й не спинять ніколи ходу.
На підмогу сподіватись
Друзів тих, що є у тебе,
Можна, та слід покладатись
Завсігди лише на себе.
Євген Ковальчук, 11. 10. 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2022
автор: Євген Ковальчук