Видніється на краю моря нескінченний небосвід
а десь в даличині пливуть маленькі кораблі
і за собою залишаючи дуже тонкий білий слід
немов примари розчиняються у рожевої імлі...
А далі в небі темно-синьому з'являються зірки
і з тусклим світлом на воді відображаються
на чорних хвилях ледь помітні хитаються буйки
миттєво показавшись тут-же від очей ховаються...
Невдовзі проявляються слабкі місяця проміння
адже вони собою увесь вечірній берег осявають
тоді від заспокійливого прибою тихого шипіння
стає так затишно що під них і чайки засипають...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2022
автор: Дмитрий Погребняк 555