Ми цього не знаєм,
Не відаєм це.
Сміємось, гуляєм,
Плачимо , страдаємо.
Що було не знаємо.
Що буде - не відомо.
Були ці знання.
Були і нема.
Незнаєм чому зараз клята війна.
Є ці знання.
Не такі вже й таємні.
Для нас не приємні.
Чорні знання.
План ліквідації й експлуатації.
Світло вже є, віра в добро.
Є заповіти, від роду завіти.
Ми їх забули, може й не чули.
Чоло й віки йдемо в віки.
Жін і ки це на віки.
А потім Він - ки уже на завж ди.
Є інфо і ма ція, вона все це знає.
Розумний лиш той - хто памятає.
Інформацію роду він зберігає.
Він творить життя,
А не вбиває.
Він від війни - застерігає.
Темнії тіні світ захопили.
В крові людській нас потопили,
Самі цю кров гарячую пили.
Є в цьому світі вампіри.
Вони енергетику нашу вбирають,
Всю інформацію нашу стирають.
Нові егрегори вже управляють.
Ті хто не з ними безслідно зникають,
Інші про них все забувають.
Йдемо вперед, куди і чому ?
Те що вже є потрібно кому ?
Коли все добре, ви в ейфорії,
Тоді темні сили повірте безсилі.
Хіба це так важко
В новий світ перейти.
Все це болото у сні обійти.
В новий день зранку в річку пірнути
Вічно живою душею там бути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2022
автор: oreol