Ляж тихо, спокійно засни, потерпи свою муку,
Що горло ятрить і стискає... Всю ніч нас носило
По морю безмовному, тільки бентежили звуки,
Мов стогне поранений, вкритий солоним вітрилом.
Під місяцем горнім, тремтячи, ми в пісню вслухались,
Що з кров’ю у море стікала з глибокої рани,
Співаючи, шторм розірвав наш просолений парус,
І вітер доносив до нас потонулих ридання.
Повільне вітрило сумну відкривало дорогу,
І вітер шалено крутив корабель заблукалий.
З початку до краю це плавання раною стало,
Нам море співало і плакав просолений парус,
Ляж тихо, спокійно засни, потерпи свою рану,
Або з потонулими будем гойдатися разом.
[b]Thomas Dylan Lie still, sleep becalmed[/b]
Lie still, sleep becalmed, sufferer with the wound
In the throat, burning and turning. All night afloat
On the silent sea we have heard the sound
That came from the wound wrapped in the salt sheet.
Under the mile off moon we trembled listening
To the sea sound flowing like blood from the loud wound
And when the salt sheet broke in a storm of singing
The voices of all the drowned swam on the wind.
Open a pathway through the slow sad sail,
Throw wide to the wind the gates of the wandering boat
For my voyage to begin to the end of my wound,
We heard the sea sound sing, we saw the salt sheet tell.
Lie still, sleep becalmed, hide the mouth in the throat,
Or we shall obey, and ride with you through the drowned
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2022
автор: Зоя Бідило