Помолися за мене, там, на висоті пташиного польоту,
Де є лише клекіт ґав і зірковий пил.
Помолися за мене, за моє щастя й свободу.
Помолися за мене, бо я вже не маю сил.
Ти вмієш літати туди, де немає роду людського.
Ти можеш просити за тих, хто давно вже не вірить в богів.
І життя відкриває тобі потайне своє коло,
Де янголів стільки, скільки на фермі кролів.
Попроси там за мене, за мою сім‘ю і родину,
За тих, кого люблю і за тих, хто любить мене.
Там тобі не відмовлять, наївний ти Божий сину,
А на землю не йди: щира ласка тут швидко мине.
Тут підозрюють чесних, щедрих і відданих
У тому, що самі накоїли або ж планували зробити.
Бо так легше прожити - серед калік і скривджених,
Коли сам не в змозі вільно у небо взлетіти.
Не те щоб смертні бажали ближньому смерті.
Просто заведено так із старезних віків,
Що в людини вуха практично стерті,
Аби чути лише своє «я» серед сотні голів.
26.05.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2022
автор: Катруся Т.