Я ненавиджу мокши собачий язик,
По війні у стократ мені вклалось.
Жабоцапий де хлапав... де харкав індик,
Там у крові від нього вмивались.
Це його суть звірину війна привела,
Не просили до хати тварину.
Через нього в Украйні нещасній війна,
На його покладаю провину.
Гі.онь створена бидлом зійшла,
Від відьомського племя корсарів.
У моїй Україні погибель знайшла,
Похороним ординця... й хоз.рів.
І розчиниться в сутінках творище зла,
Як не спиним... не буде зупину.
Щоб моя Україна одвічна жила,
Не залишишимо в Світі й помину.
Де лунає гієнний... погибель гряде,
Хіба мислити можна на ньому?
Там де чути сьогодні собака кладе.
Там погибель усьому земному.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2022
автор: Волиняка