Стоїть хлопчина конопатий,
а поруч мама, ледь жива.
Його б на руки, підкидати ...
Нема...
Село стрічало на колінах,
а він лежав немов живий.
Він навіть в тому, що загинув -
правий.
І син стояв осиротілий,
нерозуміючий, мовчав.
Закрив собою Нені тіло,
хлопча.
Стоїть зігнулася матуся.
Ростила... ось, не вберегла...
Але , як гідний син - відбувся.
Хвала!
Країно! Захист твій надійний,
з гарячих, люблячих сердець.
Бо він тепер, навіть покійний -
БОЄЦЬ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2022
автор: Олександр Холденко