Країна

Я  мовчу!  Завжди,  по  праву,
Голос  мій  звучить  у  чиїхсь  вустах!
Я  сильніш  за  всіх!  
І  тим  же  самим  -  я  слабка!
Це  мій  великий  гріх...
Коли  ж  Ви  навчи́тесь  вірити  і  жити?!
Досить  цьому  світу  вже  мене  ділить!
Розтоптати,  а  потім  жаліти...
По  скоєному  сльози  гіркі  лить!
Я  сліпа,  глуха,  німа,  але  при  тямі!
І  життя  те  тягнеться  вже  крізь  віки!
Ви  ж  Країною  колись  мене  назвали!
Українські  мова,  саблі  і  вінки...
Так,  я  Мама  кожному,  хто  в  мо́їй  стороні
Кожному,  хто  обік  йде  пліч-о-пліч
Ваші  сльози  -  жива  рана,  навіть  на  броні!
Досить  існувати  серед  протиріч!
Зміни  починати  треба  кожному  із  себе,
Я  за  все  життя  ще  не  побачила  щасливого  кінця!
Все  чекаю  коли  пригорнусь  до  Тебе,
Моє  Українське  ріднеє  дитя...

Я  –  Країна!  Та  навряд  чи...
Мене  слухає  хоч  хтось  всерйоз...
Голос  мій  приглушений  громадою,
Тільки  із  Землі  часами  чути  швидкий  пульс...
Перестаньте,  досить...
Я  втомилась  плакати  крізь  час!
Я  –  Країна...
Але  цього  дуже  мало...
Коли  рани  кровоточать  в  про  Тютюнник
Я  мовчу!  Завжди,  по  праву,
Голос  мій  звучить  у  чиїхсь  вустах!
Я  сильніш  за  всіх!  
І  тим  же  самим  -  я  слабка!
Це  мій  великий  гріх...
Коли  ж  Ви  навчи́тесь  вірити  і  жити?!
Досить  цьому  світу  вже  мене  ділить!
Розтоптати,  а  потім  жаліти...
По  скоєному  сльози  гіркі  лить!
Я  сліпа,  глуха,  німа,  але  при  тямі!
І  життя  те  тягнеться  вже  крізь  віки!
Ви  ж  Країною  колись  мене  назвали!
Українські  мова,  саблі  і  вінки...
Так,  я  Мама  кожному,  хто  в  мо́їй  стороні
Кожному,  хто  обік  йде  пліч-о-пліч
Ваші  сльози  -  жива  рана,  навіть  на  броні!
Досить  існувати  серед  протиріч!
Зміни  починати  треба  кожному  із  себе,
Я  за  все  життя  ще  не  побачила  щасливого  кінця!
Все  чекаю  коли  пригорнусь  до  Тебе,
Моє  Українське  ріднеє  дитя...

Я  –  Країна!  Та  навряд  чи...
Мене  слухає  хоч  хтось  всерйоз...
Голос  мій  приглушений  громадою,
Тільки  із  Землі  часами  чути  швидкий  пульс...
Перестаньте,  досить...
Я  втомилась  плакати  крізь  час!
Я  –  Країна...
Але  цього  дуже  мало...
Коли  рани  кровоточать  в  профіль,  і  в  анфас.

2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945920
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2022
автор: Ольга Тютюнник