Обіймаю тебе, Україно!
Пригортаю до серця Свого.
Я прощаю тобі всі провини.
Слова Я не зміню вже Свого.
Ворог думав, що Я дозволяю
Потрощити йому все й усіх.
Нажаль, серця Мого він не знає,
Тож йому не прощу Я цей гріх.
Не прощу Я йому за Вкраїну!
Не прощу за війну і за кров!
Не за це Я призначив був Сина.
Не за це Він пролив Свою Кров.
Заповів Я вам, діти, любити,
Як і Я вас усіх полюбив.
У любові, щоб ви могли жити,
Кров Мій Син до краплини пролив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2022
автор: Лобов