НА ДУШІ ГЛИБОКІ ШРАМИ (ВІЙНА)
Лютує зима... вітер свище,
Реве немов скажений звір.
Світає... і день в попелищі
Ніч розчинилась поміж зір.
Заховалось сонце поміж хмар
Згас в імлі промінь надіЇ.
Чути ураганний грім - удар
Хто дасть руку в безнадії?...
Тут пекло... на волоску життя
Бомблять будинки прямо в ціль .
Від страху плаче мати, дитя,
Стріляють навіть в породіль.
Не всім пощастило дожити
Зустріти сонечко весни.
Хлібом ділитись... все зносити,
Вижити в заметіль зими.
У підвалі без хліба, води,
Чекали на допомогу.
Знущались над ними... холоди
Крутили руки та ноги.
Молились до святого Бога
Щоб стихли жорстокі бої.
Відчай, невідомість, тривога
Чекали ,що прийдуть свої.
Посивіли діти в десять літ
На душі глибокі шрами.
Із лиця тече кривавий піт
Нема хати... нема мами.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2022
автор: Чайківчанка