Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
іду вперед, хоч сил нема вже йти.
- Підтримай, Господи! - тебе молю, благаю.
Ти шлях життя свого достойно зміг пройти.
Приймав покірно все, хоч у лице плювали...
під тягарем згинаючись не раз.
Ішов вперед завжди, хоч знав, що там чекали
знущання більші ще, випробування час.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
бо відчуваю, що зі мною Ти.
Щодня міцнішаю і крила розправляю.
Політ чекає... бо зовеш мене:"Лети!"
Я вже не йду... Лечу. Упевнено. Сміливо.
Назавжди оберегом моїм став.
Я відроджуся! І здійсниться моя мрія.
До щастя, Боже, Ти доріженьку прослав.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
піднятися допомагаєш Ти.
Я - Україна! І Тебе, Боже,благаю:
Дай нам свого життя, достойно шлях пройти.
Пущу я паростки серед руїн, мій Боже,
в твоєму світлі зовсім не боюсь.
І велич нашу ще побачать всі народи,
у всій красі своїй я світові з'явлюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2022
автор: Надія Башинська