Журба рве душу, мов намисто,
На скронях – срібний іній ліг.
І доля, звивисто-терниста,
Збиває з ніг…
Шляхи снігами засипає,
Руйнує світ весні живій.
Війна, як смерч кружляє краєм –
Безжальний звір.
А крик та стогін немовляти
Дорослим – докором луна.
Вночі не можу більше спати –
Іде війна…
Рве серце свічка над розп’яттям,
Весняний квіт ліг в сірість плит…
Це день війни шестидесятий
Мені болить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2022
автор: Білоозерянська Чайка