Ще не знала такого холоду,
Серце скуте безкров’я голодом.
Аж до синьої глини вирвища,
Всюди смерті, і біль, і згарища…
Найчорніший мій темний полудень,
Найстрашніший мій чорний березень.
А застигле сонце ледь сріблиться.
Діти-янголи з неба дивляться,
З ними зіроньки мовчки бавляться,
Тільки місяць усе кривавиться…
То війна прийшла. Звідти, з півночі.
Звідти вся біда підло поночі –
Сто мільйонів там - душу жебрають
І нічим, нічим вже не гребують.
Пожирають там і дітей своїх -
Розчахнеться твердь і поглине їх.
Дітям-янголам в небі холодно,
Не зігріє їх сонця золото,
Тільки праведне чисте полум’я
Гніву й помсти світлого воїнства.
Шаблівська В. 16.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2022
автор: Вікторія Шаблівська