Він першим був, можливо, що останнім,
Клубився всюди на окраїнах дахів
Висів над землею, наче чим прикутий,
Ніяк уранці розтворятися не хтів.
Чого висиш? Не бачиш - встало сонце,
Дарує людям світлий радісний привіт!
Пливи собі в долини, чи за гори…
Не закривай собою цей чарівний світ!
Життя і так - сплетіння суперечок:
У кого – голова, у кого, мов баняк…
Безмозгий – той руйнує все довкола,
А хтось допомагає, як той неборак.
Важливо у теперішню годину,
Щоб світлий розум панував усюди…
Життя людей, щоб незалежним було
Від сатани, чи дикого іуди.
Природи правила прості й зрозумілі,
Тут все складається роками – навіки!
Якщо в людини в голові «царя немає»,
То в ній лише розбрат і крах – все навпаки!
В. Ф.- 23.04. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2022
автор: Веселенька Дачниця