Від сліз весна сонця не бачить
В сніжних хмарах ночі, та й дні.
В садочку чорний ворон кряче
Сумну вісточку несе рідні.
Зчорніли очі ,як темні ночі
Зронений цвіт вишні із гармат.
Знищений рай -мрії юначі
Живу душу розпинає кат.
В небі гуркоче вогняний грім
Стелиться чорний дим стіною.
Зруйнував, спалив у вугіль -дім
На мороз люд вигнав зимою.
Розлетілись, як птахи з гнізда
Не пізно в осінь, а зимою.
І ллються сльози немов вода
Лелеки курличуть над горою.
Війна зрубала з коріння сад
Більш вишня весною не цвіте.
Згорають квіти, як зорепад
Летять Ангелом -в небо святе.
В розквіті літ за Україну
Ідуть юнаки край захищати.
їм ворог стріляє в спину
В сиру могилу ховає мати.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2022
автор: Чайківчанка