Хотів би я птахою стати,
Щоб, стрівши казково чарівну весну,
Попід небесами літати,
Щоб бачити міг я красу всю земну.
Хотів би я деревом бути
Високим до неба, міцним, як алмаз,
І безліч плодів тих набути,
Що надавали б здоров’я всім враз.
Хотів би я стрімко рікою
Полями, степами, лісами текти
І їх напувати собою,
Аби вони вміли рости і цвісти.
Хотів би я в синьому небі
Стать сонця жаркого одним з промінців,
Щоб завжди при кожній потребі
Зігріти міг ніжно земних всіх жильців.
Хотів би я буйно буяти
На полі, мов квітка вабна, запашна,
І пахощів чудом сповняти
Усе навкруги, наче красна весна.
Хотів би я в хмарну погоду
Із неба пролитись ряснистим дощем
І живити мати-природу,
Щоб дужча ставала вона з кожним днем.
Хотів би я вітром блукати
Просторами світу, які без кінця,
І подувом легко торкати
Довершені витвори праці Творця.
Хотів би землею я стати
Родючою, плідною ввік, назавжди,
Щоб, зерна узявши, зростати
Із мене могли найсмачніші плоди.
Євген Ковальчук, 30. 10. 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946241
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2022
автор: Євген Ковальчук