Щосотню літ народжується Ірод,
В епоху кожну гине мирний люд.
Його би не пустити й на задвірок,
Та в кожнім краї є чимало Юд.
Наш Ірод - цар немитої ₚосії,
Що бреше всім без муки каяття.
Вдає зі себе справжнього месію:
"Рятує світ"... від волі і життя.
Вже скільки днів дивуються народи:
А що ж нового Ірод знов утне?
З якої сатанинської породи
Хлептав, кацапе, молоко грудне?
Хто породив диявольське творіння,
Де ні душі, ні серця, ні жалю?
Твоє із пекла тягнеться коріння,
Твої ж бо крони з крові та вогню.
Та прийде час священної розплати
За Маріуполь, Бучу, за Ірпінь:
Згорять дотла московськії палати
І згине зло на всі віки. Амінь!
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2022
автор: Зоряна Кіндратишин