Заметілі

Заметілі  коси  білі
         розпустили,  
         розпустили.
Крижані  холодні  крила
         все  накрили,  
         все  накрили.
І  під  ковдрою  дерева  
         сплять  до  ранку,  
         сплять  до  ранку.
Сонця  промені  рожеві
         на  світанку,  
         на  світанку
Все  осяють  ніжним  світлом,  
         сніг  осушать,  
         сніг  осушать.
І  всміхнуться  первоцвітом  
         наші  душі,  
         наші  душі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2022
автор: Тетяна Мошковська