Заметілі коси білі
розпустили,
розпустили.
Крижані холодні крила
все накрили,
все накрили.
І під ковдрою дерева
сплять до ранку,
сплять до ранку.
Сонця промені рожеві
на світанку,
на світанку
Все осяють ніжним світлом,
сніг осушать,
сніг осушать.
І всміхнуться первоцвітом
наші душі,
наші душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2022
автор: Тетяна Мошковська