* * *

Вечір  моститься  тихо  над  містом
Почорніло  зелене  вбрання,
Мов  нанизані  зорі  в  намисто
Мерехтять,  мерехтять  навмання.

Так  швиденько  тікає  стежина  –  
Душа  рветься  на  милий  поріг…
Там  в  печалі  кохана,  дружина,
Там  і  щастя  моє  й  оберіг.  .  .

Скільки  сліз  пролила…  не  розкаже,
Що  приніс  незакоханих  шлюб,
Думи  вузликом  туго  зав’яже:
Промовчить,  промовчить,  що  нелюб.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946410
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2022
автор: Master-capt