То, мабуть, не людина, скорше демон,
Там замість серця камінь у грудя́х,
Бог людям дав життя під святим небом
Для добрих справ, а НЕ щоб убивать!
Чому він вирішив, що має право
Ні в чім невинних нищити людей?
Найбільшу в світі має він державу,
Найменшу - для гуманності ідей.
Жахливо всім спостерігати збоку
Як новий рейх утворюється там,
Із телевізора отраву ллють народу,
І той підтримує убивцю- упиря.
То не людина вже, а точно демон,
Людського там нічого вже нема,
Та так не має буть, щоб одне стерво
Всіх очманив і в прірву всіх штовхав!
29.04.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2022
автор: Галя Костенко