Ми грали у мовчанку,
Ховали у собі слова.
Душа моя вже ледь жива,
Співає наостанку.
Ну що ж, душі моєї вже нема
Вона згоріла вся дотла,
А ти цілуєш на останку
Мабуть, твоя душа іще жива
І я збираю попел з диму
В повітрі затрималась рука,
A попелу у димі вже нема
Я підіймаюсь із вогнем у серці.
Здавалось це уже кінець
Та вогонь в мені іще горить.
Я сильна надто вже для тебе,
Тому так легко все мине, для мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2022
автор: Анжеліка Кондакова