Сива ніч проступає, де чорна гора,
Став у зорях, чи то Боже око?
Спить село і міста, а десь на хуторах
Мати сина жде – так одиноко...
О ці війни на плечі – печаль Матерів.
З перших кроків ростила на радість...
Як раніш, так й тепер – чи ж діждатися див,
Невідпорна витає фатальність.
На покуті два фото – ось вже перший клас,
А рядочком в десятім мій красень –
Легень статний, кремезний ще й в голосі бас...
Ним посаджений все шумить ясень...
1 травня 2022р.
Господи прости и сохрани
Ночь седая встаёт, где чернеет гора,
Пруд весь в звёздах, толь Божие око?
Спят деревни и город – там на хуторах
Сына Мать ждет, ей так одиноко...
Эти войны на плечи – печаль матерей:
Первых шаг уж,... растила на радость...
Как тогда, так теперь – а в душе всё острей,
Роковая витает фатальность.
Фото в красном углу – вот уже первый класс,
А рядком уж в десятом – красавец,
Коренастый и статный, а в голосе бас,
Им посаженный все шумит ясень...
1 мая 2022г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2022
автор: Променистий менестрель