Плаче поранена яблунька...
ластівка зникла. А сонце,
зайчик, ведмедик і лялька
злякано дивляться... Що це?!
Раптом змінилось навколо,
звично лежить тільки сапа.
Плаче руде ведмежатко,
в нього відірвана лапа.
В лялечки пірване плаття,
серденько злякано стука.
Плаче мале зайченятко,
в нього обвуглені вуха.
Добре було так і затишно,
грались, та вмить все змінилось.
Пусткою дивиться хата...
що ж це від неї лишилось?
Де ж це взялася руїна тут?
Вікна всі зникли... без даху.
Злякано дивиться сонце,
ой наробилося жаху!
Там, де криниця й калинонька -
камінь. Таке й не присниться.
Та бачу розквітлу знов яблуньку...
ось хата, бузок і криниця.
Можна напитись водиченьки,
гарно тут квітне калина.
Знаємо всі - ПЕРЕМОЖЕМО
і розцвіте УКРАЇНА!
Знов защебече в садочку
дзвінко малий соловейко.
Матінка збудить маленьких
діток до школи, раненько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2022
автор: Надія Башинська