Не таку,Україно,ти весну чекала,
Та безжалісний кат увірвався в твій дім.
Ти роками надію і віру плекала,
Мов дитина, наївна,ти вірила всім.
Час ганебний і злий довелось нам прожити.
І подоба людська не у всіх збереглась.
Справжні Люди,хто вміє співчувати й любити,
А хто втратив людське,то для світу напа́сть.
Захиталась земля,наче бурею в морі,
Перед ши́зом московським,збентежений нарід її,
І як воїн-герой,що один в волошковому полі,
Б’ються мужні сини,Україно - голубко,твої.
Все минеться і знову зустрінемо чистую весну,
Перемогу здобудемо, рани загоять роки.
Бо тобі, Україно, дано́ Хрест священний пронести,
Правди Хрест і свободи несеш, моя Ненько,віки!.
16.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2022
автор: леся квіт