Я - поет, душа моя - оголена.
Нас, поетів, хлібом не годуй -
Дай сказати, що на серці зболено.
Не суди, а в тім‘ячко карбуй.
Не суди - і будеш неосуджений, -
Так казали наші прадіди.
Рветься в генах стомлений і збуджений
Крик і зойк прийдешньої біди.
Ті секрети, що носив під серцем,
Ті думки, що вирвались з тенет,
Розкажи без меду і без перцю,
І нащадки скажуть: ти - поет.
Ну збрехав в житті ти раз чи двічі.
Ну сказав неправду ворогам.
Але спробуй ти пером у вірші
Замінити кілька рим і гам.
Ні, не вдасться. Ось у чому справа:
З пісні не викидують слова.
І поет не має навіть права
На нещирість чи легкий обман.
01.05.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2022
автор: Катруся Т.