Горять знедолені міста,
домівкам вибиває очі,
а немовляті смерть шепоче:
«До пострілу готова «Мста»*,
снаряд цей твій...» – О, Боже, де Ти!?
Тридцять секунд від сили лету…
Чи встигнуть матінки уста,
останню прочитать молитву?
Чи прийме небо кров пролиту?
(хоч проливали вже й Христа).
Але кремлю потрібно жерти,
вона готова йти на жертви…
А ми посіємо – життя.
02.05.22р.
*Мста – 152 мм самохідна артустановка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2022
автор: Микола Соболь