***

А  вже  стільки  болю,  що  й  сліз  нема,  та  в  душі  пече.
А  вже  стільки  смертей,  що  й  самому  не  страшно  вмерти.
А  в  тривожній  валізі  нема  рятівних  тих  речей,  
Бо  потрібна  в  дорогу  лиш    віра    в  Ісусову  жертву.

Але  ти  ще  живеш,  і  дихаєш,  і  святий  хліб  їси,
І  просиш  ''  насушного''  для  тих,  що  в  підвалах  плачуть.
І  хочеш  напитися  правди  і  помсти,  як  день  роси.  
І  мрієш,  ох  як  же  ти  мрієш  світанок  мирний  побачить.

Ти  ніколи  не  знав,  що  так  вмієш  любити  людей,
А  ще  так  не-на-ви-ді-ти...  та  бути  відважним  і  гордим.
І  пишатися  тим,  що  із  сотень  вкраїнських  грудей
За  велику  Вкраїну  єдиний  горітиме  подих.

#ОленаЖежук

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2022
автор: Олена Жежук