«Безсмертний полк» загнувся під Ізюмом.
Безславно пали виродки дідів.
В дурного люду і думки безумні,
і в безтолковці повно тарганів.
Йому б скоріш в обійми санітарів
та хоче він «героя», хоч убий!
Летять увись від вибуху сандалі…
(не став хероєм, бузувір тупий).
Складуть ошмаття у пакетик чорний
є: руки, ноги, мозку жаль нема.
Хотів зрівняти із землею гори…
Але на те не стачило ума.
03.05.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2022
автор: Микола Соболь