Не цурайтеся мови, що своєю вважали
Вона буде із вами назавжди.
Не зрікайтеся миті, яку проживали,
Світла й Темряви намистин нанизавши.
Одна із давніх мов – світу є надбання,
Зробити вадою хоче її зграя Кремля.
Та той, хто бруд ллє мовою любою,
Зарозумілість і пиху свою несе
Немов досягнення, обрав потужну зброю
Лиш проти себе. Та дізнатися про це
Йому дасть [i]час[/i], що змінює епохи,
Закони Всесвіту [i]ним[/i] пишуться без строку.
Завжди продажність – була риса шахраїв
З часів софістів давньогрецьких й до сьогодні.
Відповідальність хто своїх не має слів,
Той відображення сумне стріне в безодні
Відплати неминучої нащадків,
Згине у полум’ї життя випадків.
Чеснота – людяність зі щирістю мети,
Де струни душ настроює творіння
З бажанням: розвитку, себе перемогти
В буденності складних переплетіннях,
Тільки вона веде у майбуття
Із легким подихом передчуття.
2 травня 2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2022
автор: Натали Вадис