Наслаждаются задумчиво древними и новыми дорогами,
Проложенными в бесштанные времена
И действующими до наших дней,
Путями, зарифмованными с птичьими трассами,
Путями, что немного меняют русло,
Но плывут всё в ту же самую сторону,
Лишь ненадолго задумываясь около новых плотин.
А мы сегодня радуемся путям исчезнувшим,
Романов экспериментальных отрывки читаем
Серебристым бурьянам, выше нашего роста вымахавшим,
Где вчера ещё тропинка была,
И бурьянам золотистым, что заслонили
Бульдозером отглаженный путь,
Слушаем водопадистый смех тропинки,
Которая на неожиданном повороте
Взяла и утопилась –
Никого теперь не пускает, а только щекочет.
Нам хочется как-то присесть
На мостик, от берегов оторванный –
Вот он балетничает на заилевшей реке.
Нам хочется, но мы остаёмся на берегу –
Под вскрики далёкие празднуем, что дороги нет,
Празднуем и учимся понемногу летать,
А если не летать – хоть ползать.
(Перевод с украинского)
+++++++++++++++++++++++++
ЗНИКЛІ ШЛЯХИ
Насолоджуються замислено давніми та новими дорогами,
Прокладеними у безштанні часи
І чинним до сьогодні,
Шляхами, що заримовано із пташиними трасами,
Шляхами, що трохи змінюють русло,
Але пливуть усе в той самий бік,
Лиш трохи задумуючись коло гребель нових.
А ми от сьогодні радіємо шляхам зниклим,
Романів експериментальних уривки читаємо
Сріблястим там бур’янам, понад зріст наш виструнченим,
Де вчора ще стежка була,
І бур’янам золотистим, які заступили
Бульдозером випрасуваний шлях,
Слухаємо водоспадистий сміх стежинки,
Котра в найнесподіванішім повороті
Взяла й затопилась –
Нікого тепер не пускає, а тільки лоскоче,
Нам хочеться якось підсісти
На мостик, відірваний від берегів –
Ось він собі балетує на річці замуленій.
Нам хочеться, але ми залишаємося на березі –
Під зойки далекі святкуємо те, що дороги нема,
Святкуємо і вчимося потроху літати,
А як не літати – хоч повзати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946802
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 03.05.2022
автор: Станислав Бельский