Ця нелюбов іде, мов поклик серця.
Ще однією заповіддю – знищ!
Ти українців убивати пнешся
московська покруч, імбецильний дрищ.
Та станеться усе не так, як хочеш.
Як сонечко випалює росу,
коли прозріють від туману очі,
тебе змете у прірву ЗСУ.
Лети в тартар. Туди тобі дорога.
Тебе там стріне покидьок рябий.
Коли війна приходить до порога,
не діє Божий припис – не убий.
04.05.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2022
автор: Микола Соболь